Водоспадах

Старт від гірського притулку на хуторі Ровінь і мандрівка вздовж річки Стрий у низ за течією. На першому роздоріжжі повертаємо праворуч на міст, який провадить до села Сопіт. На наступному перехресті – ліворуч і далі головною дорогою, через місток над потоком ліворуч в гору прямуємо аж у самий кінець села. На роздоріжжі в кінці села тримаємось правіше і через широке пасовище прямуємо до кромки лісу, а далі ще кількасот метрів дорогою і ліворуч побачите вказівник і добре натоптану стежку, яка веде до водоспаду. Зрештою, шум водоспаду добре чути у будь-яку пору року. Назва походить від "сопоту", тобто шуму води, однойменна з селом та річкою.

Щоб побачити наступний водоспад слід повернутись тим самим шляхом до мосту через річку Стрий, але не повертати на нього, а на остатньому перехресті, яке передує мосту рухатись прямо, тобто проти течії річки Стрий по правому її березі. Дорога вміру добра, колись була асфальтована, але трапляються великі калюжі. Перед тим як звернути до водоспаду Лазний або Семко, як його називають старші місцеві люди, можна відвідати частину дамби незавершеного водосховища «Карпатське море». З неї добре буде видно сам хутір Ровінь та весь комплекс споруд який мав офіційну назву «Протипаводкові споруди на річці Стрий».

Проїхавши ще трохи близько 1.5 км далі за дамбу, на першому перехресті, слід повернути ліворуч. А далі праворуч стежкою догори. Тут треба буде на невеликій ділянці велосипед нести або провадити поруч себе, бо підйом досить гострий.

Стежка, яка згодом доб’ється до лісової дороги допровадить вас до водоспаду. Спуск до нього добре ознакований марками на деревах та стежка витоптана.

Повертатись від водоспаду зручно лісовою дорогою, яка плавно повертатиме траверсом ліворуч від стежки якою ви сюди піднімались. Проїхавши кілька сотень метрів, ви портапите знову на дорогу, що іде вздовж річки Стрий і вже зовсім близько буде до села Довге.

В селі варто оглянути церкву Преображення Господнього (Друга назва – Св. Миколая 1903 року) на іншому боці. На цвинтарі, який розташований одразу біля церкви, похований Корнило Устиянович – український художник, письменник та публіцист. У Львові редагував, ілюстрував сатирично-гумористичний часопис «Зеркало». Найчисленніше виявився у церковному монументальному малярстві: ікони для понад 50 церков, 15 іконостасів, 11 стінописів. А також церкву Введення в Храм Пр. Богородиці 1903 року, яка знаходиться на іншому боці річки і дістатись якої можна перейшовши через підвісний міст – лавку, як її називають місцеві жителі.

Оглянувши останній об’єкт, назад не повертаємось, а рухаємось дорогою, яка провадить понад річкою вниз за течією. Так за 3 км. дістанетесь ще одного бетонного залишку дамби «Карпатського моря», яку туристи назвали «совою». Звідти до гірського притулку «Ровінь» вже зовсім близько.

Якихось витрат, які можуть вас очікувати під час мандрівки не передбачається, хоча слід пам’ятати про кошти на харчування по дорозі. Їх можна буде витратити у магазинах в селі Сопіт та Довге.
Гарних вражень та щасливої дороги!